Цієї зими в інтернеті завірусилась «нова піраміда люксу» по Едмонду Лау. Це австралійський «мемолог», який періодично доволі вдало висміює культурні тренди в інтернеті. На його думку, сумкою від Chanel сьогодні вже нікого не здивуєш. Хочеш виглядати багатим – тримайся подалі від соцмереж і заведи дітей.

«В часи «вівсяно-молочної еліти» ознаки статусності складніше розшифрувати. Те, що раніше було універсальним сигналом багатства, типу годинника Rolex чи сумочки від Chanel, наразі, за певних обставин, може натомість іронічно демонструвати його відсутність. Сьогодні ми більше схиляємося до ознак, які важче зімітувати. Сфоткатися з Birkin? Легко. Жити розкішним яппі-життям з двома дітьми та іпотекою? Трохи важче. Подумайте про iPhone без чохла, спортзал о 10:30 та відсутність співмешканців», – пише він.

Едмонд склав діаграму, в якій розподілив те, як люди демонструють один одному свою успішність, по шкалі від «не круто» до «суперважкий люкс». І дійсно, сфоткатися «в чартерному літаку» сьогодні може кожен, напаковані Range Rover беруть в кредит, а на кількість камер iPhone взагалі вже ніхто не звертає увагу. Матеріальні речі нині мало про що говорять. Інша справа – свобода, здоровʼя і можливість дозволити собі сімʼю.

Поїхати на літо в подорож Європою? Доступна база.

Не здавати при цьому час власне житло в оренду на час подорожі? Вже преміум-кор.

Вільний графік та відсутність профілю в Instagram? Суперпреміум.

Мати дітей і кукуху на місці? Важкий люкс.

Піраміда Лау завірусилась в LinkedIn 7 місяців назад, а нині дійшла вже і до українського TikTok. Звісно це жарт, і насправді жодних досліджень чи якоїсь більш-менш обʼєктивної бази під собою вона не має. Однак, зі спостереженнями Лоу важко не погодитись.

Чому це цікаво

Людство еволюціонує. І якщо поспостерігати за поведінкою сучасної молоді, можна дійти висновку, що культура fake it till you make it з лейблами, фальшивою розкішшю в сторіс та «успішним успіхом» (який нині ми називаємо «інфоциганством») потроху поступається місцем новій ідеології: небажанням нікому нічого доводити і можливість просто жити те життя.

Як це пояснити?

По-перше, гучними історіями викриттів блогерів та навіть підприємців типу Елізабет Голмс, які виявились не таким вже й успішними, як хотіли здавались.

По-друге, нестабільністю у світі, коли через війну ти вже не хочеш збирати на Rolex, а хочеш жити тут і зараз, насолоджуючись кожним новим днем, який вибороли для тебе ЗСУ.

По-третє, новою «індустріалізацією», коли корпорації звільняють сотні співробітників, щоб замінити їх на ШІ. І вже не хочеться просиджували в офісі по 10 годин на день, сподіваючись на підвищення.

По-четверте, глибокими (але дуже поступовими) культурними змінами, в яких залаштунки батьківства та індивідуальні потреби людей різного віку та достатку перестають бути табуйованими.

Насправді кожен досвід цінний. І якщо сумка Chanel чи той самий Rolex зробить вас щасливими – значить, так треба. А якщо ні, то ні. Головне – не загубити себе, намагаючись комусь сподобатись.